Мусульманська країна на перетині грецько-італійських культур - якось так можна описати Албанію в декількох словах. Географічно ти близько до центру Європи, але не покидає відчуття ніби десь дуже далеко. Так я прожив половину відпустки, поки не дізнався що Албанія - мусульманська країна. І тут все стало на свої місця.

Перше враження було змішане - відразу з аеропорту Матері Терези (вона, оказується, була албанкою, хоч і народилася в Македонії. Народи і географія Балкан то окрема тема) ми поїхали автобусом в столицю Тірану. Цей автобус оказався ледь не єдиним місцем, де можна заплатити картою. Автостанція представляла з себе будку на околиці міста. З горами сміття і бродячими псами довкола. На щастя, до Саранде ми їхали не одні, бо знаходитися там було відверто не по собі. Хоч зараз в Албанії багато туристів, у неї досі часто репутація страшної кримінальної країни. Але вже в туристичному Саранде відчуваєш себе безпечно і комфортно.

Море дуже хороше, тепле і з гарною береговою лінією. Однією з причин поїздки на самий південь Албанії було саме Іонічне море. Воно тепліше і блакитніше. Біля Ксаміля ще й є прекольні острови, на яких місцеві вже встигли облаштувати пляжі. Возять туди і назад туристів катамаранами. Туди можна доплести і самому за 3-4 хвилини. А якщо маєш надувний матрац, то і разом з речима.

Найкращий спосіб побачити всього побільше - оренда транспорту. За 30-40 євро можна орендувати авто на добу, за 20 - скутер. Автомобіль здається вигіднішим, поки не побачиш що представляє з себе місцевий трафік. Правилами дорожнього руху ніхто не керується, поворотники використовують одиниці. Однополосна двостороння дорога з запаркованою одною стороною - звична справа. Керувати скутером доволі просто. Особисто я навчився глянувши відос на ютубі. В перший день, правда, вʼїхав в скелю, але вже на другий відчував себе впевнено.
Правда через діда з готелю нам довелося заплатити штраф. Той вирішив "допомогти" нам перепаркувати скутер, трохи не впорався з управлінням і завалив його. Добре що хоч скутер впав на нього і нічого не побилося. Хоч якась моментальна карма.

Думка про те що Албанія страшна і небезпечна - швидше упередження. Принаймні в туристичних містах відчуваєш себе дуже безпечно. Та і загалом по країні не видно слідів минулої війни. Але біля кордону з Сербією ми не були, тому хз. Єдині відсилки до війни - рандомно розкидані на Google Maps бункери. Йобнуті комуністи набудували їх декілька сотень тисяч (це за скромними підрахунками) - в середньому 1 бункер на 3 кв.км. Зараз же їх або зносять, або перетворюють в якісь бари.

В магазинах дуже багато італійських товарів - від побутової хімії до продуктів. Насправді не здивуюся, якщо половина албанців виїздить до Італії на заробітки. Місцева кухня смачна - багато риби, морепродуктів і лимонів (то вже середньоморська, чи ше нє?). Хоча традиційні страви більше тяготять до Балканів, в закладах в основному подають одні пасти та різотто.
Також обслуговуючий персонал неймовірно привітний. При чому видно, що це не награна ввічливість, а щось культурне. Те ж саме стосується клановості і сімейних зв'язків. У всіх закладах де ми сиділи, половина відвідувачів - чи то друзі, чи куми адміністраторів. Всі тупо за руку прощаються і вітаються))

Така намішаність культур, певно, пов'язана з історичною тяглістю. Довго на території Албанії були грецькі поліси, які змінилися римськими поселеннями. Ну а потім Візантійська імперія, Венеція. В результаті країна стала практично кордоном Османської імперії (видно, звідси і велика кількість мусульман). Наочно це все можна побачити в Бутрінті. Це напрочуд охайний національний парк, заснований на місці античного грецького поліса.

Корфу #

З Саранде кожні декілька годин ходить паром до Корфу (Керкіри). Це ще один острів, поселення на якому засновані вихідцями з греції. Хоча саме місто Корфу найбільше розбудувалося за Венеціанської республіки. Того і говорять що то грецька Італія або Венеція. Ні там ні там я не був, але якось так їх собі і представляв.

З неочевидного - в Корфу неможливо знайти житло у день приїзду. Ми намудрили з часовими поясами і пропустили останній паром назад. Єдине житло, яке ми знайшли - хостел в пригороді по ціні хорошої квартири в Варшаві на 2 ночі. Ще й поки шукали де заночувати, напроти нас сидів стрьомний шиз, який слухав російські молитви і цілував телефон. Дуже крутий досвід, обовʼязково всім рекомендую.

Головна відмінність від туристичної албанії - видно, що тут люди живуть не тільки за рахунок туризму. Якщо в Саранде вся берегова лінія представляє з себе пляжі з барами, то в Корфу все всіяно рибальськими магазинами, майстернями по ремонту човнів і невеликими доками для човнів.

На острів ми мали всього один день, тому в гуляли тільки старим містом і набережними. Загубилися серед десятка вузьких вуличок і магазинів, і погуляли старою венеціанською фортецею. Дуже хотів піднятися там на маяк, але ми трохи завтикали з часом закриття.

Ну і побачили дуже гарний захід сонця. Ги.